что бы я без него делала?!

---

Гуляю с детьми. На пустыре отпустла побегать. Виз заметил собаку через дорогу (9 полосная быстрейшая) и рвонул туда. У меня чуть сердце не остановилось... На третьей полосе он всей массой вьезжает в переднее колесо летящей машины и с визгом, пригнув почти на ее капот, возвращается назад... Минут 10 пыталась его поймать, ибо словить перепуганого щенка, который носится по кругу, не очень легко. Ничего на собаке нету... только перепуг сильный...
У меня перед глазами прошла смерть Буси... он так же вылетел на дорогу и на третьей полосе оказался на секунду раньше и машина, на всей скорости сломала ему шею...
Прорыдала минут 40... руки трясутся... капец, НЕНАВИЖУ его!!!!!!!!
Эта тварь теперь боится и собственной тени... это тот,у кого была абсолютная стойкость к выстрелу... а я рабочие качества собиралась в сентябре сдавать... теперь разве что через год...

---

Твое кольцо – Кольцо Мага.

Ты – человек, с которого все начинается. Будь то вечеринка в пижамах или новое течение в искусстве. В твоей голове рождается первый импульс, первая идея, которая непременно найдет отклик в других людях. Ты можешь стать отличным лидером – творческим, энергичным, и кольцо Мага поможет тебе в этом. Посмотри – в этом кольце так много солнечного света и тепла… Именно это увидел в тебе Мудрец. Свети, согревай, вдохновляй и заражай своими идеями – в центре событий ты будешь смотреться превосходно!

Пройти тест

---

А еще...

У нас огромная радость))))))))
Я сегодня ездила в КСУ и выбила из них...
И сейчас я сижу, держу в ручках и любуюсь Визкиной родословной!!!!!))))

---

Футбол

Первый тайм прошел отлично! Особенно первые 44,5 минуты))) ибо на последних 30 секундах счет стал 2:1 в нашу пользу. На перерыве пошла за чипсами... пока выстояла очередь, нам еще один запинали...
В общем, учитывая то, что матч был благотворительный (80 лет Динамо), я думаю, что у них договоренность была на 2:2

С одной стороны сидели "настоящие фанаты". 4 сектора. они вынесли вниз к полю огромный барабан и мужик с рупором ими упрявлял. Было реально очень ефектно, когда они орали, пели, хлопали и прыгали очень четко и в такт. А еще каждый в этих 4 секторах зажигал красные огни, когда наши забивали,(естественно сбегалась вся охрана, но) было безумно красиво. Но эти "роботы" глушили нам волны. Запускаем волну, она доходит до этих секторов и все...бездна какая-то... Но противополжной сторонестадиона явно тоже хотелось погонять волночки)) Они игнорили эту "пропасть" и дальше вели нашу волну)))

После этого был огромнейший салют и концерт.

А еще шел дождь и мигали обалденные молнии)))

Я так напрыгалась и намахалась украинским флагом, что руки и ноги сегодня просто не згибаются, так наоралась, что теперь молчу и так намахалась попом, что безумно болела спина, живот и в груди))) В груди и живот до утра прошли, а спина - не хочет))

В общем, неплохо вечер прошел))

---

Динамо - Милан

Ушла на футбол...

---

)))))))))))))))))

Идем только что с соботварями, гуляем... Смотрю, под лавочкой валяется мужик не совсем трезвый(вернее, совсем не трезвый), слежу, чтобы мальчики не подходили. Визка бежит впереди, довольный жизнью, понимая, что идем на стадион и, не замечая мужика, пробегает в мертах 3 от него. Тут мужик протягивает руку с вопросом "Покушать не найдется?". Как Визка отпрыгнул)))) Явно с криком "Фигасе!" Тут самом чтобы покушать... и я Нутру с собой не ношу)))))))))))))

Идем назад, мужик уже перелез на скамейку. Попом сидит на ней, а головой лежит внизу на земле(переклонившись назад) и что-то при этом, размахива руками, орет... Мы обошли подальше, а то еще зкурить у Визарда попросит)))))))

---

Люб, підійде?

Біологічний будильник спрацював трохи швидше за електронний... Лежу, не відкриваючи очей... „Будь ласка, ще 15 хвилин... ще зовсім трішечки... прошу...” – вмовляю я
„Пі-пі-пі-пі-пі! Пі-пі-пі-пі-пі!” Клята техніка!
Все ще не відкриваю очі, тягнусь й вимикаю набридливе пікання. „Ну, все, ще дві хвилинки і встаю!” – обіцяю я собі. Внизу – десь біля ніг – чую рух – це спанієль, він також чув будильника. Посміхаюся і, застигнувши, затримую подих. Тук-тук-тук-тук – хвіст лабрадору посміхається мені, вибиваючи по підлозі ритм сьогоднішнього дня. Він не сміє підняти голови, боячись розбудити мене, і навіть не думає, що його безмежна радість вже не дасть мені заснути. Ну, все – новий день почався!
Відриваю руку від постелі і самими кінчиками пальців даю знак, що я вже не сплю – що можна вже вітатися. Одразу ж 8 лап починають тупцювати по ліжку і два язики наввипередки біжать вітатися. Накриваю голову ковдрою – мокрі холодні носи здивовано тицяють у руки – „Ти чого? Ти ж нас кликала!”. Скидаю ковдру, обіймаю дві шиї і цілую їх. „Привіт, хлопці! Як спалося?”. Два хвости ось-ось відірвуться від щастя. „Ну, все. Встаємо!”. Вони злазять з ліжка і сідають біля дверей – моя охорона!
Бігаю по квартирі, збираючись, а вони – хвостиком за мною. Скрізь поруч – чекають біля ванни, під дверима кімнати, біля дзеркала.
Зі словом „Гуляти” виходжу за двері, вони наввипередки за мною. „Візард, чекай!” – промовляю, натискуючи кнопку виклику ліфту. Лабрадор покірно сідає біля ніг – у ліфті може хтось бути, а Візард – досить велика собака – може налякати.
Вийшовши з ліфту, даю команду „Поруч” – рухаємось близенько один біля одного. Виходжу на подвір’я і оглядаюся – незнайомих собак немає, машин також не видно – дозволяю бігти. Вони чекали цього ще з учорашнього вечору!
Йдучи звичним маршрутом наших прогулянок, милуюся ними. Візард в мене ще маленький – йому лише 8 місяців – він дуже хоче гратися і тому завжди бігає навколо Тоші. Спанієлю вже майже 6 років – гратися з цуценятами йому вже давно не цікаво, він вже дорослий „захисник” своєї родини. Але інколи згоджується декілька кіл побігати за членом своєї стаї.
Повертаю вже додому, останній раз оглядаємо наш двір і заходимо в під’їзд.
Забираю портфель і вже біля самих дверей обертаюся – сидять, чекають.
- Бувайте, хлопці! Ведіть себе добре! Я скоро повернусь. – торкаюся вустами чола одного, потім іншого.
- Бувай! Ми дуже будемо чекати! – говорять їх очі і слабкі помахи хвостів.
- Люблю вас!
Всміхаюся і згинаю руки в ліктях. Одразу ж обидва підіймаються на задні лапи і два віддані носи торкаються моїх долонь – ми так прощаємось...

Йду додому втомлена... Сил нема вже нінащо. Дістаю ключі й з-за дверей два щасливі голоси мені говорять „Гав” – ну нарешті ти прийшла! Відкриваю двері і присідаю, обіймаючи моїх найщиріших друзів. Як горять їхні очі, а хвости, носи і лапи не знають, куди себе подіти від радості! Відразу зносяться всі капці, що можна знайти у квартирі. Вони мене безмежно люблять, і я плачу їм тим самим. Я їм довіряю і знаю, що не підведуть!
Беру повідки і промовляю найулюбленішу їхню команду – „Гуляти!”

Напевно, кожен промовляв колись „Хочу собаку”, бажаючи отримати при цьому вірного товариша, відданий погляд, слухняну, зручну для Вас поведінку, і таке інше.
Так, дійсно! Собака – це повна відданість і незвичайний розум, велика повага і нестримне бажання допомогти, вірний друг і справжня любов. Але для того, щоб зробити собаку такою, треба дуже багато зусиль і часу.
Давайте не забувати, що собака – це дитина. Вчені вже довели, що собака має розум дворічної дитини, тобто, „розумію, але не говорю”. І цю дитину треба навчати!
Будь-який песик(будь то чіхуахуа чи сербернар) сприймає родину, як стаю. А в стаї, як відомо, є чітка ієрархія – є вожак і є підлеглі. І якщо у Вашій стаї підлеглим станете Ви – добрав цих відносинах буде мало.
Припустимо, Ви взяли тримісячного цуценя в квартиру. Пам’ятаймо, що десь до пів року в туалет воно буде ходити там, де його ця потреба застане. Але до вулиці цуценята швидко привчаються, отож, далі.
Треба враховувати те, що у собак, як і людей, є домінантні особи, а є дуже нестійкі, слабі і лякливі. Ніколи не можна слабку собаку сварити руками – вона може відчути до них недовіру на все життя. Якщо собака щось гризе – краще вдарити її по носу згорнутою газеткою
Запам’ятайте, що занадто жорстоких вожаків рано чи пізно позбуваються. Будьте послідовними, справедливими і добрими. Якщо сьогодні не можна гризти килим, то цього не можна буде і завтра, і після завтра і навіть через місяць! Пояснювати, що можна робити, а що – ні треба вже з того моменту, як Ви переступили поріг своєї оселі з цуценям на руках. Якщо дитина робить те, що Вам не подобається – дайте їй зрозуміти, що така дія заборонена, і навпаки – якщо робиться щось добре – хваліть якомога більше.
Привчаючи собаку до команд, завжди майте при собі щось смачненьке – печиво, сир, м’ясо. Даєте команду, скажімо, „До мене!” і, коли, собака підійшла – хвалимо, віддаємо смачненьке, і відпускаємо гуляти. На стадіях засвоєння навиків не можна кожного разу, коли була виконана команда „До мене”, брати собаку на повідець – вона дуже швидко зрозуміє, навіщо її кличуть і не буде підходити. Коли ви відпускаєте після виконання команди, у собаки залишається розуміння, що „я підхожу – отримую печиво і йду гуляти далі. Чому ж тоді не підійти?!”
І найскладніше правило у вихованні собаки: за виконану команду ЗАВЖДИ потрібно хвалити. Найскладніше тому, що навіть коли Вас на протязі 15 хвилин собака не слухає, а грається з чужими цуценятами(або ще краще – їсть щось біля смітника, вивалюється в грязюці, рештках птахів, чи продуктах життєдіяльності інших собак(а таке можливо, бо собака – хижак і у неї інстинкт сховати свій власний запах)), а потім таки вирішує виконати Ваше прохання – менш за все хочеться дати їй печива і розхвалити... А потрібно, адже ж вона підійшла таки...
І лише, коли пройдеш цей тяжкий шлях, навчишся і навчиш розуміти мову поглядів, доведеш, що ти достойно займаєш місце вожака і не збираєшся його покидати, навчишся бути другом.... Лише тоді спілкування ваше набере нового значення, лише тоді очі собаки будуть розмовляти з тобою зовсім зрозумілою і людською мовою, лише тоді стукіт хвоста попід лозі буде викликати в тобі бурю почуттів і тоді ти знайдеш друга, такого, якого більш ніде не може бути, крім як в цих розумних, відданих, люблячих очах, яким люди довіряють життя!

---

Убицца веником....

---

Подписала заявление об уходе...

---

Барни был в Молдавии. Мне об этом, опять таки, никто не сказал... Но это ладно... "баба з возу..."
На 2 САСІВах - Р.САС, а на САСке - САС и забрал ЛК у Прадо Вайт Сенд... я, мягко говоря, в шоке... Прадо выиграл прошлую Евразию и был номинирован на Крафт... И Барни, который не может никак получить даже вторую укр.САС... У меня нет слов... Не спорю, Барни красивый, но это собака совершенно не того уровня...
И в суках я шокирована... Мутцу(без ЧУ) забрала все у Канти(чемпионки 5 стран, она ехала туда за САСІВом для закрытия интера...)

Куда смотрел эксперт????!!!!

---

Сегодняшняя фотка Виза

До безумия почему-то нравится)))
http://io.com.ua/1753246

Кому интересно - остальные сегодняшние там же в альбоме)

---

Кста...

Ждала-ждала укр.перевод Поттера, не хотела читать на русском... Не выдержала, купила англ.вариант, издательство США))))

---

Все быстренько попрощались с летом и улыбнулись осени!

До свиданья, лето... До скорых встреч...
Конечно, в этом году ты не отличилось добротой ко мне - свинтус... Но все же... я буду скучать)

Здравствуй, осень...

---

Бесськ...
Я знаю, что наглющая до потери пульса, но просьба есть...
Я, если мне к тому времени наконец-то сделают родуху, пишу Виза на "Евразию". Если я тебе потом ее переброшу мылом - можешь зарегить, а я по приезду деньги отдам?
И поищи, если не сложно, гостинницы, где берут с собаками, и сколько это стоит...

---

Я умру...

---

Бессь, хочешь прикол?! У нас инбрид запретили... до внук-дед... Прикольно, вообще так... И вязаться только после двух лет... ТАКОЕ плем.положение новое - на голову не налазит...
+ у КСУ сейчас три суда... Если прикроют его - Виз пойдет к тебе в аренду по документам, ок?
А ты к нам за ЧУ не едешь?

И вообще, похвастаюсь хоть тебе - наш сайт http://www.ukr-cynolog.narod.ru/ Всегда Вам рады)))


И это...моб дай свой. Украли телефон - вся книга ушла далеко и надолго...

---

Отчет о поездке

Негатив: Визка заболел. Экзэма.

Позитиф: Я плавала ночью... это нечто!!! Море светится в прямом смысле! Планктон и медузы(или кто они там) звездлами сияют... плывешь и все вокруг твоей руки светится голубым... Незабываемо!
Плюс, когда наши делали шашлыки, я сидела в стороне. Дым, поднимаясь над домами, опускался ко мне клубами... Такое интересное чувство! Непроизвольно подымаются к нему руки.
А самое офигительное это, когда сидишь за городом на холме. Солнце, подымаясь над морем, освещает город..... Это все!!! Жаль тогда фотоаппарат забыла(

---

Произведения великого фотографа с поездки в комментах)))))))))))

---

А мы дома))))